Від себе не сховаєшся

ЕКОНОМІЧНІ ПРИЧИНИ ВАШОЇ ОСОБИСТОЇ КРИЗИ

 

Знаю-знаю, говорити про це не по-чоловічому, не достойно і взагалі недоречно. І все-таки: недавно мене захопила повномасштабна криза. Та сама, коли «о-боже-мій» і «якого-милого-це-зі-мною-відбувається», і

взагалі «який-у-всьому-цьому-смисл». Мене затягнули на вечірку (я опирався усіма лапами), брати участь у світській бесіді не зміг і зрештою випалив: «В МЕНЕ КРИЗА, Я НЕ ЗНАЮ, ЩО РОБИТИ?!!».

Якусь хвилю друзі співчутливо споглядали на мене. Потім один за одним почали зізнаватися: «І в мене також», «І в мене». Це злегка мене ошелешило, адже думав, що я один такий «щасливчик», який дожив до кризи. Згодом запитав у твітері: «Чи є тут хто-небудь, у кого повномасштабна криза жанру?» – і отримав шквал схвильованих, зляканих: «Я, Я, Я!».

Цей не надто науковий аналіз зумовив закономірне питання: ми що, охоплені епідемією розчарування? І якщо це так, то звідки взялася ця хвиля, яка руйнує все?

 

Невже причина в поколінні, розпещеному тими надлишками, які й не помічаємо; настільки зацикленому на собі, що влаштування притулків для безхатьків нікого по-справжньому не хвилює? Ця криза – чи не ознака привілейованого становища тих, кому ніколи раніше особливо не доводилося боротися за своє існування? Звісно, ми всі далекі від досконалості, але все ж повинна бути якась причина колективного страху, окрім нескінченної марноти людської? І як протистояти цьому?

 

 

КРАХ ІЛЮЗІЙ

 

І ось моя гіпотеза: криза у нас не від того (не тільки від того), що ми трохи розпещені, суєтні і пихаті, але ще й від життя в еру титанічного інституційного провалу. Руйнуються інституції, які ще вчора здавалися вічними (ринки, уряди, університети, корпорації), призначення яких – соціальна роль, себто формування та спрямовування людських взаємин у благе русло, прокладання усім відомих і добре освітлених доріжок до осмисленого і щасливого життя. Інституції ж як траси, а місце призначення – благополуччя: вирулив на трасу, зорієнтувався за вказівниками і вперед.

Нині ж асфальт на шосе кришиться і взагалі це – як багато хто з нас поступово та болісно переконується – дорога в нікуди. Подумайте: десятиліття застою в доходах, період значного політичного занепаду, фактично розграбування країни, економічні та моральні наслідки революції та тривалої війни на Сході, повільні темпи введення змін, низький рівень задоволеності роботою (про реальні досягнення вже не згадую) тощо поглибили відчуття кризи.

Сьогодні діючі інституції у кращому випадку стримують недавній середній клас від того, щоб чоловіки вирушили з кам’яними сокирами полювати на буйволів. Справжнього добробуту в багатьох його аспектах вони нам забезпечити не в змозі – ні безпеки, ні самореалізації, ні людських зв’язків, ні сенсу життя. Саме в цьому – причина вибуху «кризової» епідемії. Інституції кряхтять, пихтять, тріскають, руйнуються, а нам здається, ніби ми залишилися посеред бурхливого океану без керма і вітрил.

Отже, логіку сьогоднішнього дня можна виразити словами з книги економістів Дарона Аджемоглу і Джеймса Робінсона «Країни, несумісні з життям»: «Приєднуйтеся – ми наживемося за ваш рахунок». Аджемоглу і Робінсон називають такі інституції здирницькими: вони вичавлюють з людей цінності, а не сприяють створенню нових. Це голосно ревучий двигун занепаду.

 

 

ПІГУЛКА РЕАЛІЗМУ

 

Життєва криза – це гостре відчуття марно витраченого потенціалу і нерозуміння, як зарадити горю. «У кожній кризі треба бачити потенціал для зростання», – запевняють оптимісти.

«Без сумніву, – заперечите ви, – але насамперед – потенціал для зростання проблем, які доведеться вирішувати. Якщо проблеми вчасно не вирішувати, то вони стануть ще більш «невирішуваними».

Проте розвінчаємо міф: криза передусім відбувається в головах, а не на фондовій біржі і в зміні курсу долара. Це всього лише відображення загальних економічних ілюзій як окремої людини, так і суспільства загалом; це закономірне явище, як і криза внутрішнього розвитку особистості. Це перевірка довіри до себе – чи так побудував своє життя, чи ті обрав стратегії. Це хороший тест на те, наскільки ви людина натовпу та наскільки – автор свого власного життя. У кризі багато можливостей, зокрема кар’єрних.

Криза схожа на природний відбір в природі. Ринок під час кризи звільняється від слабких гравців і знаходить нове, свіже, нестандартне наповнення. За кризою зазвичай починається потужний підйом абсолютно нової якості.

 

 

ACTA NON VERBA!

 

Мрії наші прекрасні, а дії ще кращі. Складати списки та говорити про інституції, які не оправдали себе, – бездієво. Краще використати цей список, аби постаратися щось виправити у рідному місті, але так, аби місто стало прикладом для всього світу.

Більшість вирішить, що криза – невдалий час для бізнесу. Тобто, говорити можна тільки про збереження бізнесу, аж ніяк не про розвиток, тим паче, започаткування його. Напевно, частково це правильно. Який може бути бізнес при винятково прожитковій платоспроможності переважної частини населення? Люди втрачають роботу, а ті, які не втратили її, бідніють через зростання цін. Ще вчора компанії, які міцно стояли на ногах, розоряються через відсутність попиту на товари і послуги. Руйнуються банки і знецінюються заощадження. Кредити стають недоступними, а депозити тримати страшнувато через недовіру до банків. Немає ніякої впевненості в завтрашньому дні, і здається, що цей безпросвітний стан надовго. Людей охоплює апатія і бізнес зводиться до того, щоб дочекатися кращих часів і втриматися на плаву.

Але криза… – це перевага! Факт залишається: безліч успішних компаній зі світовими іменами стартували саме в періоди найжорстокіших криз. Коли основна маса пливе за течією, найбільш креативні одиниці – проти неї. Глобальні зміни на кризовому ринку не тільки розоряють багатьох, але й виносять на поверхню сміливих, енергійних, нестандартно мислячих бізнесменів. Головне в період кризи – бачити нові можливості і рішуче діяти, пам’ятаючи, що криза не вічна. Так чи інакше, кожен успішний бізнесмен стикався в житті з кризою і долав її. Ці кризи могли бути не глобального рівня, але те, що кожна з них була унікальною – безперечно. Всесвітньовідомі Microsoft і Apple були створені також у період кризи.

 

 

ЯК ПРИБОРКАТИ ШТОРМ? ДУМАТИ І ДІЯТИ ПО-НОВОМУ?

Насамперед необхідно усвідомити свій стан кризи. Усвідомити означає розуміти, які у вас думки, які відчуття того, що відбувається, і як це відгукується у тілі. У цьому усвідомленні майндфулнес – інструмент незамінний.

Розототожнення з ситуацією дозволить відсторонитися, побачити її збоку і перетворити «захльостуючий» емоційний шторм у невелике хвилювання. Якщо ви не визнаєте, що перебуваєте в кризі, тішите себе ілюзіями, що у вас все добре, ігноруєте очевидне, то витісняєте кризу у підсвідомість, звідки вона і керує вами. Усвідомлення проблеми – перша стадія її вирішення. На цій стадії важливо зрозуміти економічні наслідки: найближчі і віддалені, наслідки для особистого життя, для відносин з людьми.

 

 

ТВОРЧО АДАПТУЄМОСЯ

 

Криза проявляється як зміна, виникають нові правила гри. Їх треба зрозуміти і пристосуватися. Якщо цього не відбувається, то не може бути адекватної реакції на умови, що змінилися. Старі рецепти, старі підходи вже не працюють. Життя – взагалі ланцюг криз, а успішне життя – ланцюг керованих криз.

 

 

ЧАС ЗМІНЮВАТИ ПРАВИЛА

 

Якщо інституції, згідно із знаменитою формулою нобелівського лауреата з економіки Дугласа Норта, є «правилами людської взаємодії», то тепер ці правила скасовані. І ви це знаєте: нині, якщо грати за правилами – збанкрутуєш, залишишся самотнім, нещасним, вичавленим немов лимон і спустошеним. Не можна грати за скасованими правилами. Вчорашні інституції нав’язують нам щораз невигідніші операції, створюють щораз болісніші проблеми. Одна справа, коли в обмін за безглузду роботу вам обіцяють велику платню, і зовсім інша – коли роки життя віддаємо в обмін на середньостатистичну і несхильну до зростання зарплату. Щоб струсити з себе гамівну сорочку кризи, потрібно визнати цю глибоку проблему і не примирятися – переламати хід подій.

Маленькими кроками ми скеруємо свій шлях до благого, свідомого життя. Це нелегко. Знаю: страшно до нестями, до паралічу. Але всередині таємниці є ще одна таємниця: будь-які інституції смертні.

 

 

А ЖИТТЯ ТРИВАЄ

 

Тому відмовтеся від знеціненої іпотечної позики. Не вибирайте професію за принципом «хлібної»: якщо вам не потрібен диплом економіста, значить, не потрібен, а якщо потрібен, чи не можна постаратися отримати його швидше, аніж за чотири роки? Можливо, не так уже й обов’язково одружитися, влаштуватися, купити дві машини і будинок, як у всіх, і набити його непотрібними речами, і на все це витратити все своє життя.

Можливо, час порушувати зруйновані закони і створювати кращі?

 

 

РЕСУРС ДЛЯ ЗРОСТАННЯ

 

Потрібно змінити характер інвестицій. Якщо майбутнє невизначено або виглядає кепсько, то це лише тому, що ми цінуємо тільки матеріальне: гроші, машини, заміські будинки, набиті блискітками – і не цінуємо справжню «економіку» любові, довіри, мети, пристрасті, людського зростання. Настав час вкладати в софт – в людей, життєвий досвід, ідеї, свій особистий, соціальний та інтелектуальний капітал. Зростати як особистість на тлі фінансової кризи можна шляхом знецінення для себе вартості грошей.

Час відмовитися від компромісів. Не подобається приходити на роботу до 9 години? Не приходьте. Інституції XXI століття мають вибудовувати не робочі бджілки ХХ століття, які здатні лише на те, щоб із останніх сил підтримувати піраміди, які сторч рушаться. Не вподібнюйтеся планктону в сірих костюмах з рівним проділом – еволюціонуйте. Не подобається старий спосіб вирішувати справи? Знайдіть новий!

 

 

ЗАДАЄМО СИСТЕМУ КООРДИНАТ…

 

Вийти з глухого кута можна, лише визнавши, що ти в ньому знаходишся. Якщо не знаєш, де ти зараз, то не зможеш прийти туди, куди захочеш. Не приймаючи справжню ситуацію, нескінченно перебуваючи в пошуку винних і «цапів-відбувайлів», ми тільки ускладнюємо її. Уразливість до кризи – це результат схильності до ілюзій, дотримання старих моделей. Криза приносить біль і страждання, але якщо цей біль не пережити, а сховатися від неї, то рішення проблеми не з’явиться. Цікаво, що багато хто з тих, хто постійно «на позитиві», за визначенням не можуть цього зробити. Прихильники надоптимізму схильні відмахуватися від проблем, поки проблема не переросте до невирішуваної.

 

 

ФОРМУЛА РІВНОВАГИ

 

Ми можемо сприйняти кризу як час прощання зі старими переконаннями, час активного смирення. Поняття «активне смирення» визначається формулою: бути сильним там, де потрібно, і слабким там, де можна. Тобто бути активним там, де активність принесе максимальну користь, і економити сили, включати здоровий пофігізм в тих ситуаціях, де від тебе мало що залежить. На додаток іще одна формула, не мною придумана, але давно взята на озброєння: на 5% менше витрачених зусиль дає результат нижче не на 5%, а на всі 95%.

 

 

… І ГРЕБЕМО ВЕСЛАМИ!

 

Пора змін може стати не тільки можливістю для особистісного зростання, а й поштовхом до особистісного падіння. І це трапляється досить часто. У цей час змінюються переконання, терпить фіаско звична модель світу. Скажімо, ви вважали, що у вас зарплата завжди залишатиметься на рівні трьох тисяч гривень і будували виходячи з цього свої життєві плани. І раптом ця сума стала еквівалентною півтора тисячам, а запити й уявлення у вас залишилися на звичні три тисячі. Що станеться, якщо ви будете наполягати на цій картині

світу? Та просто ризикуєте заробити невроз – як різницю між реальним станом речей і вашими уявленнями

про них! На жаль, ми звикаємо до поганого набагато повільніше, ніж до хорошого і усвідомлюємо правильність приказки: «Не так добре з грошима, як погано без них». Ніщо так не корисно під час кризи, як спуститися з небес на землю і зрозуміти, що високі доходи були не тому, що ви такі геніальні і завжди багато працювали.

Швидше це було пов’язано із зовнішніми умовами, з економічним припливом.

Так, ви при цьому гребли веслами, але основна заслуга не в ваших зусиллях, а в припливі. Спробуйте гребти веслами під час відливу і тоді зрозумієте свою справжню ціну!

 

 

Юрій Бойко

 

Компанії, народжені у добу кризи

6 кроків до мети