Андрій ЄЛІСЄЄВ: «Маєте бачити те, чого не побачили конкуренти»

АНДРІЙ ЄЛІСЄЄВ: «БІЗНЕС ЗРОСТАТИМЕ, ЯКЩО ВИ ВИЙДЕТЕ ЗА МЕЖІ ТОГО, ЩО МАЄТЕ І ПОБАЧИТЕ ТЕ, ЧОГО ЩЕ НЕ ПОБАЧИЛИ КОНКУРЕНТИ»

Від початку незалежності Україна двічі змінювала валюту, пережила й переживає фінансові «потрясіння». Проте і тоді, і сьогодні українці розуміють, що лише фінансова грамотність і економічна незалежність допоможе бізнесу та державі йти далі. Про те, що відбувалось із бізнесом наприкінці ХХ століття, як заробляти, надаючи послуги аудиту та про соціальну відповідальність бізнесу – у розмові з Андрієм Єлісєєвим, керуючим партнером компанії «Контракти-Аудит».

 

П. Андрію, розкажіть з чого починалась кар’єра?

Я напевно був першим безробітним у країні (сміється…). Як усі випускни­ки навчальних закладів радянського періоду, і на додаток як голова проф­бюро, у мене було право першочергово вибрати підприємство, щоб піти на роботу. Домовився з директором одного з ужгородських заводів і поїхав працевлаштовуватись. Молодий інженер-механік. І вийшло так, що в пе­ріод, коли я мав приїхати на роботу, директор заводу змінився. Так я став першим безробітним у ті часи.
Але буквально через 2 тижні познайомився з людиною, яка запросила мене до молодіжного центру. То ж моя кар’єра почалася з Молодіжного центру «Планета». Через рік я зареєстрував мале підприємство, це було у 1990 році. Я його зареєстрував, бо тоді з’явилася можливість великих пільг для ма­лих підприємств. У той час вийшов закон СРСР про малі підприємства, ми тоді ще працювали за іншим законодавством, і, щоб мати значні пільги з оподаткування, слід було зареєструвати мале підприємство з надання послуг населенню або з виробництва товарів народного вжитку. Цим я і займався.

Тоді були практично порожні полиці в крамницях, і ми почали ро­бити тверді меблі для кухні, плюс всілякі барельєфи з гіпсу (для оздоблення), розмальовували їх.
У ті часи був дефіцит всього, тож товар розкуповували миттє­во. Я, можна сказати, був у числі першопрохідців. Обіг коштів теж відбувався по-іншому. Бухгалтерів було обмаль, бо тоді не було в них потреби. Треба додати, що з 1992 року, одночасно з розвитком під­ приємницької діяльності, почався шалений рекет. Ці люди були неадекватними і часто вимагали: «Віддай усе!».

 

Цього можна було якось уникнути?

Мій бізнес розвивався в Новому Роздолі: усі всіх зна­ли, і уникнути атак було неможливо. Міліція рекету боялася. Мого партнера якось вимагачі вивезли в ліс, били. Він ледве вижив. Поскаржитися в мілі­цію не мало жодного сенсу. Викрадали дітей та членів родини. Все заради грошей.

 

Було бажання кинути все?

У цей момент мені зателефонував керівник місцевої податкової інспекції: в них збільшувався набір пра­цівників. Це був 1993 рік. І запитав, чи хочу працювати у податковій? Це був такий момент, (коли хлопці-рекетири просто «дістали»). Я відразу погодився. Перейшов на другу сторону барикади так би мовити.
Практично подарував свою фірму людям, які ще хотіли цим займатися. Для розуміння ситуації: вони сиділи в іншому підвалі і про них рекет ще не знав. Я передав їм цю фірму і вони працювали далі.

Група курсу “Успішне підприємництво-2” відвідує бізнес американського колеги Філіппа (секції тхеквондо)

 

Знайти своє призначення в ті часи, та ще й в невеликому місті, напевно, важко…

Новий Розділ тих часів – малень­ке містечко, місто-супутник. Для молодих хлопців, для прикладу, працювало всього три секції: бокс, волейбол і футбол. Цікаво що усі волейболісти пішли у бізнес, а всі футболісти – в рекет.

У податковій я попрацював 2 роки, і в цей час вона фантастично роз­вивалася, там працювали розумні люди, які хотіли працювати. Кри­терієм хорошої роботи податкової була відсутність порушень з боку платників податків. Тому ми переважно вели роз’яснювальну роботу. Але по­тім податкова стала змінюва­тися і з’явився перший тиск на підприємців.

 

У 1993 РОЦІ КАБМІН ВИДАВ БЕЗГЛУЗДУ ПОСТАНОВУ ПРО ПРИМУСОВУ ІНВЕНТАРИЗАЦІЮ, МЕТОЮ ЯКОЇ БУЛО ВСЕ ДООЦІНИТИ ТА 50% КОШТІВ ВІД ДООЦІНКИ СПРЯМУВАТИ ДО БЮДЖЕТУ. ТОДІ НА ЗАГАЛЬНІЙ НАРАДІ УСІХ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ, Я СКАЗАВ ПРЕДСТАВНИКУ ПРЕЗИДЕНТА, ЩО ЦЕ НЕ Є ЗАКОННИМ І ВИГЛЯДАЄ АБСУРДНИМ, НА ЩО ОТРИМАВ ВІДПОВІДЬ: «ТИ – ДЕРЖСЛУЖБОВЕЦЬ І ПОВИНЕН ВИКОНУВАТИ ТЕ, ЩО ТОБІ КАЖУТЬ».

БУЛИ СТВОРЕНІ ОПЕРАТИВНІ ГРУПИ ЗІ ВСІХ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ (ПОДАТКОВА, КРУ, МІЛІЦІЯ, СБУ) І ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ПРОТЯГОМ 3-Х ДНІВ В РАЙОНІ БУЛА ПРОВЕДЕНА В УСІХ ПІДПРИЄМСТВАХ. ПРОТЕ ЧЕРЕЗ ДЕНЬ ЦЯ ПОСТАНОВА БУЛА СКАСОВАНА. АЛЕ НЕГАТИВНИЙ ОСАД ВІД УСЬОГО ЦЬОГО ЗАЛИШИВСЯ.

 

Ваше розуміння причин появи корупції?

Низькі зарплати у державному секторі – перш за все. А ще – людські цінності. Тобто ті люди, які не хотіли бути корупціонерами, ті люди, які не хотіли про­гнутися під «поняття» податкової з часом все одно звідти пішли. В нашому ре­гіоні – до нашої (аудиторської) фірми. У 1994 році я звільнився з податкової, оскільки зрозумів, що ця робота не відповідає моїм життєвим принци­пам та цінностям. Тому перейшов працювати до га­зети «Галицькі контракти». Почав писати про податки та особливо – про їх оптимізацію. «Галицькі контракти» почали «зростати» через якість матеріалів, податки – були актуальною темою. Це була нова сфера, яка, по суті, тільки розвивалася. Наклад газети зріс і я по суті виконував функції економічного редактора, хоча такої посади в нас не було. Приблизно через пів року, коли вий­шов закон «Про аудиторську діяль­ність», я зрозумів, що це моя тема, зможу працювати майже як подат­ківець, але такий, що приносить підприємцям користь і отримує за це гроші.

 

Які послуги надаєте сьогодні?

Товариство з обмеженою відпо­ відальністю Аудиторська фірма «Контракти – Аудит» надає сьогодні весь спектр послуг з аудиторської діяльності, окрім аудиту банків.

 

Чому без банків?

Тому, що потрібно мати окрему ліцензію. Це дуже вузький ринок і ми розуміємо, що однозначно про­граємо великій четвірці міжнародних аудиторських компаній, які цим за­ймаються (і мають своє реальне лобі). Реально оцінюємо ситуацію і маємо свою власну специфіку.

На заводі Goldin Farms у США

 

З точки зору аудитора: як ведеться бізнес сьогодні, з чим українські підприємці мають найбільші клопоти?

Мені здається, що однією з проблем українського бізнесу є неосвіченість. І некомпетентність. А ще – пробле­ма жадібності, яка призводить до 2 перших. Люди розцінюють інвес­тиції у навчання як витрати, а не як інвестиції в майбутнє. І в цьо­му – глобальна проблема. Знову ж таки, це – чесноти керівника. Є керівник, який постійно тримає руку на пульсі, слідкує за новими тенденціями, намагається побачи­ти те, чого, ще не бачать інші, вийти за межі того, що він має сьогодні, – його бізнес рухається, а є такі, які живуть сьогоднішнім днем або ще гірше – минулим, і дуже пишаються своїми минулими досягненнями. Їх цікавлять гроші і більше нічого. І тому такі завжди у програші. Бізнес – сво­єрідний марафон. І тут потрібно дуже довго показувати й доказувати свою порядність, чесність, принциповість. Це – нескінчена гра, у якій періодично змінюються як складові, так і різноманітні фактори та результати.

 

Яким підприємствам Ваша компанія допомогла скерувати роботу в правильне русло?

За 24 роки безперервної роботи ми перевірили дуже багато ком­паній (понад 2500). Одним з ціка­вих кейсів був проект для компанії «Procter&Gamble», коли ми адапту­вали акції, які вони проводили у всьому світі, до правил, які діяли в Україні.
Пригадую варіант, коли подарунок, який вони давали, дарували переможцям акції, ми запропонували продавати за одну копійку. Цей механізм змінив їх корпоративну політику в Україні, тому що для них акція це – подарунок, а не продаж, навіть за 1 копійку. Але коли ми їм пояснили, що за ті самі гроші вони зможуть зробити 3 «продажні» акції замість однієї «подарункової», врахо­вуючи тодішнє податкове законодавство, – логіка взяла гору і вони запро­вадили цей механізм до усіх акцій. А потім практично усі аналогічні акції усіх компаній в Україні почали відбуватися саме за таким механізмом (для оптимізації оподаткування).

 

А ще якісь цікаві випадки?

Кожна фірма має свої особливості, кожна перевірка – індивідуальна. У 95% ми допомагаємо компаніям. Ми приходимо і дивимося очима про­ фесіонала як ведеться фінансовий та управлінський обліки, як нарахову­ ються та сплачуються податкові платежі. Робимо свої підрахунки, даємо рекомендації щодо покращення. Лише так можемо скерувати клієнтів у правильне русло. Це як у фільмі «Список Шиндлера», де один з героїв говорить, що у кожної людини є три найважливіш особи: священик, сімейний лікар та бухгалтер. Ми – професійні бухгалтери, нам довіряють матеріально найсокровенніше.

Бізнес-ланч з Ніком Вуйчичем та бізнес-партнером Володимиром Блотнером. 28 жовтня 2018 року. Львів

 

Український бізнес чимось відрізняється?

Є певні тенденції. Все більше українців хочуть працювати легально. Вони хочуть сплачувати податки, бо, коли будуєш систему, дуже складно пра­цювати з тими білими і чорними оборотами, ти не бачиш картину в ціло­му, і ти досягаєш рано чи пізно до певного рівня, коли тобі це просто не зручно, бо це блокує діяльність, твій розвиток.
Все більше компаній це розуміють і легалізуються, переходять у пло­щину закону. Більше того, якщо такі компанії бачать, що партнери не є «чистими», то просто відмовляються від співпраці з ними. Це – хороша тенденція.

 

А якщо вони відкрито говорять, що ведуть щось не так як потрібно, але готові все владнати…

Звісно, якщо ми бачимо тенденцію, що компанія прагне змін на краще – го­тові допомогти. Допоможемо все налаштувати, направити.
У 2003 році я захистив кандидатську дисертацію на тему оптимізації по­ датків «Податкове планування на підприємстві». Податки – це така сама складова собівартості, як і усі інші (вартість комплектуючих, матеріалів, трудових ресурсів). Це нормально, коли підприємство планує свою діяльність, здійснює бюджетування, наперед враховує скільки доведеться платити подат­ків і оптимізує їх законними спо­собами, але просто тупа несплата податків – це кримінальний зло­чин. Якщо ти красиво, законно і грамотно граєш – це одне, але якщо ти крадеш, – тобі не місце у бізнесі.

 

Що з мікробізнесом, зокрема з ФОПами?

Для організації бізнесу це також до­брий варіант. Будь-яка форма опо­даткування це ж і є оподаткування. І зараз у малого бізнесу надзвичай­но величезні можливості. Платиш 5% від обороту і можеш працювати і отримувати доходи до 5 мільйонів гривень на рік. Це – нормально, це просто і легально, це – супер.

 

Говорять, що важко вести бізнес в Україні. Кажуть «ми закриваємося, бо не витримуємо»…

Ну, знаєте, завжди є оптимісти і песимісти. Ну що значить «важко»? А чого можна досягти легко, не докладаючи зусиль? Можливо, вони чогось не враховують. Треба рахувати собівартість своїх послуг, реально слідкувати за тенден­ціями ринку. Перед тим як почати бізнес, треба планувати, звернутися до професіоналів, спитати чи вигідно в цю нішу входити, чи ні. Тому що це – як айсберг. (І ще один важливий нюанс: якщо ви хочете створити якийсь бізнес, щоби просто отримувати гроші, – успіху не буде. Бізнес повинен робити країну кращою як би пафосно це не звучало, він повинен надавати суспільству користь, надавати цінності людям, а не просто його засновни­ ку гроші.

 

На мою думку, в Україні сьогодні є набагато більше шансів заснуватищось своє. Далеко не всі ніші зайняті.

У країні, особливо в сфері сервісу, просто неймовірні можливості. Кожен з нас, коли виїжджає за кордон, бачить таку разючу відмінність у порівнянні з нашим сервісом. У нас, що не почни робити, – зможеш досягнути успіху, якщо ти будеш робити це добре, якісно, з повагою до людей, надаючи цін­ності людям.

 

За період незалежної України, які з місцевих компаній Ви готові вважати прикладом?

Для мене певним прикладом є підприємство «Ензим». Це компанія, яка динамічно розвивається, робить це правильно. Досить значний час ми аудіювали «Львівобленерго». У них теж була «запущена» ситуація з точ­ки зору ведення бухгалтерського обліку, а зараз можна сказати, що вона наближається до такої, можна сказати, еталонної компанії, з точки зору ведення обліку.

 

А якщо говорити погалузево, якими галузями може гордитися Львів?

Зараз це – сфера харчування. У Львові можна смачно поїсти. З’явилася маса дуже хороших закладів харчування. ІТ-кластер. Проте сфера ІТ – це, як правило, управляюча компанія та співп­рацюючі з нею ФОПи. Це не є компанії, такі як Micrоsoft. У нас це як «збірна солянка» різних організаційно-правових форм під однією вивіскою.
Це також освіта. Львів – місто студентів.

 

Ваша компанія проводить чимало соціальної роботи, яка полягає, з-посеред іншого, і в навчанні того ж таки бізнесу. За якими програмами навчаєте?

Вимоги суспільства зараз змінилися у ставленні до бізнесу. Сьогодні він повинен бути корисним суспільству, громаді, робити світ кра­щим, а не просто щось виготовляти, продавати та отримувати прибуток.
Нещодавно наша компанія «Контракти-Аудит» мала честь виступити партнером важливої події для Львова – приїзду всесвітньо відомого моти­ ватора Ніка Вуйчича 28 жовтня цього року. На цей виступ, який відвідали близько 15 000 людей, наша львівська команда організаторів мала мож­ливість безкоштовно запросити понад 2 000 людей з інвалідністю, воїнів АТО, малозабезпечених, щоби вони могли отримати поштовх від Ніка не втрачати надії та боротися за життя і знаходити у ньому своє призначен­ня. Мотивація інших людей дуже надихає.

Взагалі у структурі нашого бізнесу є 3 компанії, тобто це – безпосередньо «Контракти-Аудит», аудиторська компанія, яка займається аудиторськими перевірками, постійним абонентним обслуговуванням наших клієнтів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, правових та кадрових пи­тань. У структурі «Контрактів-Аудит» є юридичний відділ. Ми захищаємо порушення прав суб’єктів підприємництва. У бізнесі дуже важливо мати правильну інформацію, підтримку та захист від свавілля, у першу чергу від контролюючих органів.

Одна з команд американських спікерів курсу “Успішне підприємництво”

Друга компанія – це аудиторська фірма «Дебет – Кредит Консалтинг», яка займається виключно консалтингом та бухгалтерським обслуговуванням.
Ми обслуговуємо понад 100 різних суб’єктів підприємництва, ведемо об­лік, кадри. Все більше компаній віддають на аутсорсинг ведення своєї бух­галтерії. Це більш надійно та дешевше, ніж мати свого бухгалтера.
І третій напрям – це тренінгова компанія ТОВ «Тренінг Центр». Ми зацікавлені у розвитку своїх клієнтів. Коли до нас приходить замов­ ник, хочемо, щоб він став нашим постійним клієнтом, клієнтом на все життя. То ж ми зацікавлені в розвитку його бізнесу. Абсолютна більшість клієнтів, які до нас приходять, вони від нас вже не йдуть, і ми їх розвиває­мо. І цей центр створився сам по собі, органічно: ми їх вчимо.

 

Тобто все почалося від, скажімо… відповідей на стандартні та постійні запитання?

Деякою мірою. Тобто ми дотягували, допомагали їм, скажімо так, докрути­ ти їх бізнес, щоби він ставав більш прибутковим.

 

Це фінансовий напрямок навчань?

Виключно фінансовий напрямок. Ми вчимо бухгалтерів, маємо програми з навчання міжнародним стандартам фінансової звітності, фінансового менеджменту, стратегічного пла­нування, управління фінансами, з бізнес-компетентності і всього, що з цим пов’язане.
А є ще особлива програма з амери­канцями, яка називається «Успіш­не підприємництво». Це унікаль­ний продукт, ми його проводимо на базі Львівської ТПП, за її під­тримки. Він полягає в тому, що 4 групи американців приїжджають до нас протягом року і читають для наших підприємців, для власників та керівників бізнесу 4 тижневих семінари. Це – маркетинг, управ­ління фінансами, управління пер­соналом і стратегічне лідерство.
Після цього надається кожному слухачеві, який пройшов всі 4 блоки, можливість їхати в Америку на ста­жування (до 7 – 10 днів), і там наші
слухачі живуть вже в сім’ях бізнес­менів і відвідують різні компанії.
Цей проект стартував в 2015 році. 2 групи повернулись зі США. Вра­ження – фантастичні.

 

Фантастичні від відвідання країни чи від бізнес-життя?

Від життя, від бізнес-свободи, в тому числі і від відповідальності їх­ нього бізнесу. Ми дивилися на ком­панії, які мають певні цінності, де лідер є по суті слугою. Як лідер, який під­бадьорює свій персонал, надає їм цінності, допомагає розкрити їх сильні сторони. Натомість він отримує хороших працівників.

 

Як стати учасником цієї програми?

Треба бути власником або керівником бізнесу. Мати хоча б 5 людей в під­порядкуванні, і зголоситися, заповнити заявку. Зараз триває набір на 4 курс цієї програми, який стартує з 18 лютого 2019 року.

 

Американці. Що думають вони про українських бізнесменів?

Цей проект розвивається в 13 країнах. А особливе захоплення в них – від України. Основні ресурси скеровують сюди. Навіть, коли почалася війна, вони відмовилися працювати з Росією і всі ресурси спрямовували до Укра­їни. Американці бачать нашу гостинність, нашу кмітливість, наш розум.
Їх дуже дивує, як ми можемо пристосовуватися до різних обставин, бути позитивними, вести бізнес у складних умовах.

 

Ви згадували про партнерів, це партнери по бізнесу?

Мій єдиний і постійний партнер – Володимир Блотнер, який до нашого спільного бізнесу працював головним контролером-ревізором міста Льво­ва. Чесна, розумна і порядна людина. Ми знайшли спільну мову, хоч є аб­солютно різними людьми, але працюємо разом 24 роки. Партнерство, на мій погляд, це – супер. Це – форма, яка дає можливість підзвітності один одному, зваженого прийняття рішень. І от навіть це, що ми різні, я такий: давайте туди побіжимо, те зробимо, побудуємо, організуємо, а він не такий, він каже «нехай воно, Андрію, «нехай ся влежить», «на­бере державної ваги», «давай ще подумаємо над цим, чи дійсно воно нам потрібне». І у результаті ми при­ймаємо зважені розумні рішення.
І чим більше проходить часу, тим більше я ціную нашу довголітню співпрацю. Для мене – це є актив, хоча у фінансовій звітності він не відображається.

 

Чим займаєтесь у поза робочий час?

У мене четверо малих дітей (троє дівчаток та, найменший, хлопчик), то ж весь свій час після роботи я приділяю їм. Тому що вони цього потребують.
Складно бути багатодітним батьком. На хобі зараз немає часу. Я просто мрію про риболовлю, про гірські лижі, але меншому сину 8 місяців, тому це тільки мрії наразі.

 

Що Вас мотивує в житті?

Я доволі мотивована і щаслива людина. Але, коли підтримую інших людей, а інші люди досягають чогось з цією допомогою, це мене надзвичайно під­бадьорює. Це як виховання дітей: ти щоденно робиш добре свою роботу, ти знову та знову повторюєш правила та істини і не чекаєш подяки, тобі подобається це робити, бо ти любиш цих дітей, це твоя відповідальність перед ними та перед Богом, але коли люди усвідомлюють, що ти їм допоміг і дякують, – це дуже приємно.

 

Що б Ви побажали українському бізнесу?

На кожній стадії розвитку компанії є свої переваги. Ми тішимося успіху і дуже часто не аналізуємо справжніх його причин, чому так вийшло. На­томість труднощі змушують нас краще аналізувати ситуацію, яка склалася, щоби знайти правильне рішення. Мабуть, ви помічали, що після хвороби дитина стає розумнішою. Бо вона набуває досвіду переходу через труднощі хвороби. Тому, слід радіти як успіхам, так і труднощам, – усе це на благо вашому бізнесу.
Сдід тримати руку на пульсі та змінюватися. Щоб змінити світ, потрібно, перш за все, змінитися самому. Стати прикладом змін.
Керівникам підприємств потрібно зростати у лідерстві та розвивати свій емоційний інтелект. Якщо ти просто бос, ти не втримаєш хороших пра­цівників, – це вчорашній день. Якщо керівник не є лідером, – кінець буде незабаром і це слід врахувати.

 

Якщо сам не вмієш, де шукати поради?

Де шукати? Є багато розумних людей, які здатні розвинути вас, є маса ресурсів в Інтернеті. Просто потрібно відкрити цей внутрішній слух, від­кинути свої «понти» крутого боса, свою самозакоханість, усвідомити що ви не найважливіша персона на землі. В нас є два вуха і один рот. Просто потрібно навчитися для початку більше слухати, ніж говорити.

 

Дякую за розмову,
Юрій Булик